У мальовничому селі Городище особливою популярністю користується клуб-бібліотека, адже це – єдиний соціокультурний центр, який очолює Атаманенко Антоніна Володимирівна. Сюди залюбки приходять старі й малі, молодь і люди середнього віку. Тут відбуваються збори жителів села, концерти та різноманітні свята. І хоч село, за даними сільської ради, налічує всього 150 жителів, але насправді їх проживає набагато більше. Багато громадян із білоцерківською пропискою після виходу на пенсію живуть у батьківських оселях і, звичайно, користуються всіма благами цивілізації на селі, зокрема і клубом-бібліотекою. Також під час шкільних канікул, особливо літніх, значно збільшується кількість дітей та молоді, які приїздять на відпочинок до родичів. Звичайно, і з ними проводиться виховна робота, їх дозвілля наповнюється цікавим змістом. У приміщенні клубу можна послухати музику потанцювати, пограти в більярд, теніс, шахи чи шашки. Шанувальники художнього слова є активними читачами бібліотеки, де можуть взяти цікаву книжку, погортати періодичні видання. У нелегкий для кожного громадянина час суспільство має приділяти значну увагу вихованню патріотизму, знанню вітчизняної історії та культури, особливо у підростаючого покоління. З цією метою в клубі-бібліотеці було проведено низку заходів. Це свято української вишивки, в якому взяли участь місцеві майстрині О.Атаманенко, Т. Данилюк, В. Бойкова, Г.Скороход, Н.Бартківська, М. Мордусенко. Оформлено виставку вишитих виробів, пролунали вірші, пісні про це давнє, неповторне мистецтво і його значення в житті українського народу. Цікавими були дійства до свята Миколая, Нового року, Щедрого вечора. Надовго запам'ятається свято «Дзвени, наша пісне!», де прозвучало багато українських народних пісень у виконанні місцевих самодіяльних артистів, ансамблю «Пилипчаночка» Пилипчанського Будинку культури, гостей із Білої Церкви. Сподобались глядачам і свято до 8-го березня, захід до дня народження Т.Г. Шевченка. Після кожного свята гості запитують, який захід планується найближчим часом. Люди прагнуть живого спілкування, яке не може замінити ні телевізор ні комп'ютер. Особливо це необхідно дітям. Клуби-бібліотеки у невеличких селах, мають активно працювати, як осередки культури, центри громад та підростаючого покоління. І тоді не зникнуть наші маленькі села. Бо саме село є колискою і оберегом української культури, мови, історії, звичаїв і традицій.
Сім`я Володимира і Любові Вдовики
Немає коментарів:
Дописати коментар