Маленькими струмочками наповнюються ріки

 Пошук і розвиток літературно обдарованих дітей є основним завданням, роботи клубу «Поетичні озерця», що працює вже дванадцятий рік на базі Білоцерківської центральної районної бібліотеки.  За час роботи у творчому доробку -  чотирнадцять авторських збірок та чотири альманахи. Шість вихованців клубу стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України». Серед почесних відзнак - міжнародна літературна Україно-німецька премія імені Олеся Гончара, яку отримала Вікторія Тіщенко. Чотири вихованці клубу отримали Білоцерківську молодіжну літературно-мистецьку  премію імені М.С. Вінграновського та інші почесні відзнаки у Всеукраїнських та регіональних конкурсах.  Твори поетів–початківців друкувались у періодичних виданнях, як місцевих, так і всеукраїнських. Загалом за роки роботи нашого клубу до співпраці долучено до сімдесяти талановитих дітей району, які навчились цінувати справжню літературу.

Щороку,  з метою популяризації роботи клубу, здійснюємо виїзди у бібліотеки та школи району. Наприкінці навчального року відвідали школу в селі Дрозди, де  познайомились із чудовим колективом вчителів та з учнями. У цьому навчальному закладі, який очолює Лідія Григорівна Бодрик,  особливу увагу приділяють талановитим дітям.   Працюють тут люди, залюблені у професію вчителя.  А вихованці реалізують свій творчий потенціал у театральному гуртку, яким керує вчителька зарубіжної літератури Оксана Миколаївна Кизим. Першими поетичними замальовками діляться школярі з вчителькою української мови та літератури Світланою Петрівною Криворот та класним керівником  Вітою Анатоліївною Криворот . На зустрічі з керівником поетичного клубу – членом НСП України Володимиром Івановичем  Дідківським, присутні отримали повчальну інформацію з основ віршування,  зачитали власні твори, почули оцінку  і  настанови професіонала. Дві сестрички Вікторія та Ангеліна Висіцькі мають певні напрацювання, дівчатка   виявили бажання  вдосконалювати майстерність у літературному клубі «Поетичні озерця». Вони люблять читати, часто відвідують  сільську  бібліотеку, яку очолює Оксана Іванівна Бондар.

        По-особливому  була  підготовлена зустріч у бібліотеці села Озерна, на яку бібліотекар Валентина Володимирівна Шутенко запросила Тетяну Михайлівну Янюк – вчительку зарубіжної літератури і  школярів, що цікавляться літературною творчістю та працівників культури. Діти зацікавились творчим доробком своїх ровесників, переглянули видання членів клубу. Володимир Іванович  зачитав твори своїх вихованців, закликав молоде покоління бути уважнішими до навколишнього світу, помічати особливе та творити  поетичні образи.

 Пропонуємо до вашої уваги поезії дітей, які планують працювати у клубі:

Висіцька Ангеліна , 8 клас, с. Дрозди

ЛІТО

Доспіло літо в ягоді багряній.

Сплітаються в колосся дні прожиті.

І забуває день, як звечоріє,

про клопоти в погідній тиші.

Пливуть пташки у небесах блакитних,

а їхні крильця ген лоскочуть хмари…

Удалині кує зозуля чари,

природи чари вічної краси.

Ховає річка спеку в срібні хвилі

і прохолоду розлива над світом…

На луках запашних колише вітер

блакитні трави юного ще літа.

Дзвенить вечірній гай од цвіркунів,

і ллється над землею дивоспів…

ДЕНЬ

Тьмяніє день,  прощається привітно…

У небі синя смужка, ніжно-світла.

У лузі на травинці

світ засинає

у краплинці…

Сіріє день… Посухою упавши в жито,

колосся никне…

Втікає прохолода від потічка…

І ясен світлий, наче свічка,

Удвох з вербицею у парі…

Сіріє гай, згасають квіти…

Поміж дерев

 мелодія сопілки лісової

деревам награє́ дрімо́ту… 

ДИВО-ПТАХА

Знає мама, знає татко:

як заснуло немовлятко,

диво-птаха прилітає,

щедро крила розгортає

і дитятко садить миле

на свої пухнасті крила…

Та й летять на зорі я́сні,

де ночують сни прекрасні!..

Побувають скрізь: де гори,

де шумить блакитне море,

де багато слоненят,

мавпенят, жирафенят…

Веселяться до світанку!..

Птаха всяку забаганку

вдовольни́ть

у першу ж мить!..

Налітаються… й Малого

Диво-птаха із дороги,

подолавши сон і втому,

принесе  притьмом додому,

покладе маля́ в ліжни́цю…

Не шукай до ночі птицю!

ВИСІЦЬКА ВІКТОРІЯ , 6 клас, с. Дрозди

                                                ВЕСНА

Ось і настала омріяна весна.

Прокинулись берізки, вербиці, кущі калини над річкою...

Шпаки заспівали пісеньку – веселу, гомінку. А згодом і хрущі загули на гілках кленів. Бджілки, покинувши домівки, полетіли далеко в пошуках молодих квітів.

Розцвів бузок, і його пахучі грона зірочок  привітно посміхнулися людям.

– Уже й літечко на порозі! – радіє земля…

                                   МАЛЕНЬКА МЕЛІСА

Якось у звичайнісінькому тобі селі над річкою в селянській родині народилася дівчинка. І була вона не проста, а справжня красуня. Юна й тендітна, ніжна й тиха, мов травиця в саду. І назвали її Мелісою.

 Минали дні, місяці, роки. Меліса стала ще вродливішою. Коли їй виповнилося сім років, дівчинка намалювала на полотні себе, татка й маму. Малюнок був дуже вдалий.

Згодом донечка намалювала ще три картини, що були дуже гарними, і мама вирішила їх продати, щоб хоч трішки заробити.

Мелісі подобалося, що мама нею пишається, і вона малювала все більше і більше. Картини люди розкуповували дуже швидко.

Та одного разу зла чаклунка,  почувши, що дівчинка гарно малює, послала на ринок слуг, щоб ті розгледіли картини й кілька полотен принесли до її покоїв.

Пані була подивована талантом дівчинки й подумала: «А що як узяти її художницею в палац.  Тоді вона малюватиме тільки для мене! Ха-ха-ха! День і ніч малюватиме!»

Чаклунка наказала слугам піймати дівчинку.

Мелісу доправили до палацу. Посадили у високу вежу з охороною і змусили малювати.

Юна художниця  намалювала портрет злої хазяйки, але такий бридкий,   поганий, що та розлютилася й перетворила її на травицю.

 

У пошуках літературних талантів

  Стало доброю традицією популяризувати роботу клубу «Поетичні озерця», що працює  на базі  Білоцерківської центральної районної бібліотеки,  у селах району. 1 грудня  керівник  клубу Дідківський  В.І. та організатор  Харченко Ю.В.  на запрошення сільського бібліотекаря  Куторги Н.В. відвідали  село Поправка. Нас  гостинно  зустріли  у Поправській  школі. Директор школи  Стукалюк  І.Г. та заступник  директора Падалка А.А.  провели  гостей  до шкільної  бібліотеки, яка є візитівкою школи. Зусиллями шкільного бібліотекаря Ткаченко Л.І. книгозбірня перетворилась на  затишну, сучасну  оселю для книг. До організації зустрічі долучились : вчитель української мови та літератури  Оверченко Т.А. та  бібліотекар клубу-бібліотеки с. Однорог Пащенко В.Я.    Далі було  знайомство  педагогічного колективу та учнів школи з творчістю  члена  Національної спілки письменників України  Дідківського Володимира  Івановича  та з доробком його вихованців із різних сіл району . На екрані  промайнули роки плідної праці літературного клубу. Звучали веселі жарти, ліричні твори, лунали пісні. Особливо сподобалась дітям пісня В.І.Дідківського на музику А.І.Кульчицького «Свято квітів».  Проценко Юлія – талановита учениця  школи  подарувала  присутнім  свої вірші та  пісню. Юля окрім того, що займається вокалом, пише вірші, пробує писати пісні. У цьому році дівчинка долучилась до роботи у клубі «Поетичні озерця».  Сподіваємось, що наш виїзд у с. Поправку буде результативним,   адже   тут  є діти, небайдужі до поетичного слова.  Свої  проби  пера  вони  приносять до сільського бібліотекаря  Куторги  Надії Василівни, яка  теж пише вірші. Поезії Надії Василівни друкувались у Всеукраїнських періодичних виданнях.

  

Не хлібом єдиним…

   Спекотної літньої днини до клубу-бібліотеки села Городище поспішали жителі села на зустріч зі членом Національної спілки письменників України поетом- гумористом  Володимиром Івановичем  Дідківським. У сучасному затишному приміщенні  завідуюча клубом-бібліотекою Атаманенко А.В. розгорнула книжкову  виставку-перегляд творів письменників-краян, зачитала уривки з повістей  Костянтина Георгійовича Паустовського, де згадується село Городище - батьківщина предків російського класика . Читачі бібліотеки-юні артисти (Сорокіна Софія, Сорокіна Ірина, Качан Андрій, Дубінецький Олексій, Крижановська Анна) інсценували гумореску Степана Олійника «Розлука баби і онука», Поштаренко Аня читала улюблені поезії. На підтвердження думки, що коли  збираються два українці, там третя – пісня, дорослі друзі бібліотеки: Шевченко Анастасія, Атаманенко Людмила під керівництвом маестро Вітенко Бориса виконали  українські  пісні : ліричні та жартівливі. Душевне, артистичне виконання поцінували вдячні глядачі. З особливою теплотою зустріли присутні поета-гумориста. Володимир Іванович читав нові неопубліковані  твори. Влучним, міцним слівцем висміює поет вади сьогодення, хиби особистості та суспільства.  Він не переспівує анекдоти, а підмічає іронічні моменти в  житті, поведінці дорослих, дітей, політиків. Інтимною лірикою Дідківського  зачитуються жінки. Опікується письменник  літературно обдарованими  дітьми міста і району, під його редагуванням вийшло до сотні  альманахів та авторських збірок молодих дарувань. А ще Володимир Іванович надзвичайно     скромний, йому не потрібні лаври, обмежується визнанням  і любов`ю вихованців та шанувальників.   Літературна зустріч перетворилась на свято українського слова, свято душі. Не можна не сказати про  жителів села Городище, які  кілька років поспіль відстояли будівництво клубу-бібліотеки. А тепер приходять сюди то книгу цікаву взяти, то на масові заходи, які організовує завідуюча  Антоніна  Володимирівна  Атаманенко. ЇЇ знають, шанують. А повагу громади потрібно заслужити. Щоб у закладі культури було людно, треба докласти немало зусиль. У клубі-бібліотеці села  Городище  часто відбуваються  цікаві заходи. Професія педагога допомагає у роботі з дітьми, підготовці цікавих сценаріїв. Згуртувались небайдужі  однодумці  дорослі, діти, які прагнуть цікаво проводити дозвілля та розвиватись. Діти – читають, малюють, розучують та інсценують літературні твори. Дорослих об`єднає книга і пісня. Тому і живеться в Городищах цікаво та весело.

 

Лейтмотив літа

 

  У Білоцерківській центральній районній бібліотеці відбулося чергове засідання літературного клубу «Поетичні озерця».

   Літо ще не поскладало свій наряд у теплі шафи, ще нестерпна жара, ще спекотні дні манять нас до своїх прохолодних берегів, до росяних трав, щоб напитися тої життєдайної сили землі, щоб потім прорости в ній добірним колоском живого Слова. З такими, приблизно, думками і поспішали на чергове засідання Клубу незмінні його учасники і вірні слову, початкуючі, і вже, майже зрілі – поети і поетки, прозаїки і гумористи.

   Засідання клубу розпочав його керівник Дідківський Володимир Іванович, член Національної спілки письменників України, поет-гуморист.

   У засіданні клубу брали участь: Завіщана Любов Григорівна, методист Київського обласного комунального позашкільного навчального закладу «Мала академія наук учнівської молоді»; Харченко Юлія Віталіївна, методист районної бібліотеки; керівники шкільних літературних гуртків; члени клубу – школярі із м. Білої Церкви та сільських шкіл Білоцерківського району.

   За круглим столом йшло дружнє обговорення створення нового літературного альманаху дитячої творчості, який був представлений Володимиром Івановичем, зачитувалися окремі твори авторів, демонструвався дизайн книги, а також слушні зауваження присутніх.

   Усім було дано право для виступу, тому з великим задоволенням слухали присутні такі гарні ліричні рядки у читанні Марії-Лурдес Дегтяренко, учениці Білоцерківського колегіуму: «Я пригощу тебе віршами…».

   У залі панувала тиша, що і народжувала Слово…Воно єднало, зближувало, бо тут зібрались однодумці, ті, кому таке близьке і рідне слово українське.

   А ще присутні мали змогу почути нові вірші у виконання Марії Охріменко з Узинської гімназії, Яни Орлюк із с. Сухоліс, Анастасії Кравець із с. Фурси, Наталії Косенко, із с. Чепеліївка.

   Всім до вподоби припали екстравагантні, зрілі і досвідчені, як сказав Володимир Іванович, поетичні рядки Антонюка Антона. З особливим піднесенням він читав своє натхненне слово.

   Літо щебетало птахами, милувало всіх своїм серпневим теплом і гріло новими надіями. «Як добре, що ми маємо таку змогу спілкуватися один з одним, ділитися новими враженнями, поетичними знахідками, відчувати красу життя через призму слова»,– ділиться своїми враженнями Анастасія Кравець.

   Продовжуючи тему літа, радості зустрічі з неповторним, прекрасним у світі Поезії, перед молодшими друзями виступила Завіщана Любов Григорівна.

     Вже серпнем скошена трава,

     Ще пригорща зосталась літа…

     А так ще хочеться тепла,

     А так ще хочеться зігрітись…

   Як лейтмотив літа звучало поетичне слово. Любов Григорівна також познайомила присутніх з планами, перспективами роботи обласної літературної студії «Паростки» та запросила творчу молодь району до участі у її роботі.

  Чергове засідання клубу дало старт для подальшої творчої роботи на наступний навчальний рік, об’єднавши юних талантів в справжню творчу родину, яка бачить своє майбутнє у розквіті держави.

                                                                                                                         Л.Г. Завіщана

Гумористична бібліоохвилинка від Володимира Дідківського

Внуки і творчі муки
По-собачому дідусь
Гавкає навмисне,
Рачки повзає татусь –
Коник норовистий,
Бабця чеше, ледь жива,
Танець в стилі «диско»,
Мама арію співа
Хриплуватим писком.
ТЮГ домашній аж кипить,
В розпалі вистава!
На стільці глядач сидить –
Внук-синочок Слава!

Смачна риба

Повертається з рибалки
Онучатко Рома
І кричить на всю гукалку:
-    Смаж, бабусю, сома!
-    Де ж той сом? –
                         Пита бабуся.-
Щось недобачаю…
-    А ти смаж і не турбуйся –
Завтра упіймаю!

Невдалі канікули 

-    Ну, як канікули, Миколо?
-    Та не дають дорослі жити!
То на город женуть, то в поле,
То поливати, то косити…
Скоріш би вже піти до школи
І там по-людськи відпочити!

Гібридна полуниця

В гості сват забрів до свата
На Йвана Купала…
Пляшку «вгріли» «сурогату»,
З їли метр сала…
Та й господар став хвалитись:
-    В мене на городі
От-такенна соковита
Полуниця родить!..
Хоч і смерклося надворі,
Побрели на грядку…
Розчавили помідорів
Соток дві спочатку,
Огірки потолочили,
Моркву, патісони…
А затим лиш приблудили
В заповідну зону…
-    Отут, свате, помаленьку
Лапайте, шукайте…
Натрапите на м’якеньке –
Враз до рота пхайте,
Бо ягода свіжа й чиста,
Скупана росою…
От налапав сват під листям
Щось м'яке рукою…
Ухопив, та полуничка
Зслизла, мов рибина…
З лоба сват змахнув росичку,
Нагинає спину…
Знов налапав… хапнув спритно
Та й до рота пхає…
-    Як там, свате? Смачно, ситно?..
Господар питає.
-    Смачно!.. – чавкнув сват і зразу
Вирячив зіниці. –
Тільки з лапами ще й разу
Не їв полуниці!