28 січня у Вільнотарасівській бібліотеці відбулася літературна світлиця
"Жінка незвичайної долі - Маруся Чурай". На захід завітала жінки.
Захід розпочався з короткої біографії Марусі Чурай, яку
присутнім презентувала Миронюк Вікторія.
Маруся Чурай (1625—1653) — легендарна
українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, ймовірно, жила
в Полтаві. Народилася в сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька,
який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася
жити з матір'ю в Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед
яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю
Бобренку, сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася.
Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи
повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до
Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю із
заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила
отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке
ненароком випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив
Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького,
який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька
та солодкі пісні».
Подальша доля піснярки тлумачиться
по-різному. За однією версією, після помилування Маруся сильно страждала,
ходила на прощу до Києва, а повернувшись додому, рано померла від надмірних
переживань і сухот. За іншою версією, Маруся пішла з дому назавжди й померла у
каятті в якомусь монастирі в Росії.
За народними переказами Маруся Чурай була страчена у
1648р.
Читачі слухали печальну історію Марусі Чурай
з інтересом, адже розповідь стала своєрідною подорожжю в сиву полтавську
давнину. Також вони ознайомилися з викладкою літератури “Легендарна
піснярка — Маруся Чурай” до 395-річчя від народження Марусі Чурай, влаштованою
бібліотекаркою Лисак Р. Ю.
Марусі Чурай
приписують авторство близько 20 пісень. Серед них найвідоміші: "Ой, не
ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвистали козаченьки",
"Віють вітри, віють буйні...", "Сидить голуб на березі",
"Зелененький барвіночку", "Нагороді верба рясна",
"Котилися вози з гори" та ін. Ці пісні досі живуть у народі й
користуються великою любов'ю і популярністю. В своїх пісенних баладах співачка
відтворила події особистого життя – палку, але не розділену любов до Гриця. У
найвідомішій пісні-баладі "Ой не ходи Грицю" відображено останні
події життя Марусі, яка отруїла зрадливого коханця.