Врятував та знайшов вірного друга .
Мене звуть
Єгор. Я живу в селі Мазепинці, навчаюсь у школі. В кінці листопада,коли
було вже холодно,на зупинці я побачив маленьке цуценя.
Воно так жалібно на мене дивилося,що я ледь не
заплакав,розуміючи, що
від холоду та голоду цуценятко може загинути. Я забрав собача додому. Мама
бала проти,сказала,що утримувати
тваринку- справа відповідальна. Я
пообіцяв турбуватися про собачку. Тепер цуценятко підросло,ми назвали його
Санта. Санта весела та щаслива,радо вітає мене,коли повертаюсь зі школи. А ще
ми влаштовуємо змагання з бігу,разом проводимо багато часу.
У мене з`явився справжній друг.
(Титаренко Єгор с. Мазепинці)
Допомога
птахам робить нас добрішими
За вікном – сніг. Дорослим не хочеться виходити на
вулицю,вітер та морозець щіпає. А дітвора, ще зранку,запаслась кількома парами
рукавичок і гайда на вулицю з морквиною в руках
ліпити сніговика. А сніг,так і кружляє, стелить м`якою
ковдрою. Настрій просто чудовий. Ковзани та санчата так і просяться до рук. Та
ми з братиком не граємось,йдемо годувати
птахів. На трудовому навчанні з
друзями виготовили годівничку. Моя
подружка Марійка пошила
для птахів маленьку ковдру- підстилку в годівничку. Тато приладнав годівничку на
дереві. Птахи - синички та горобчики
зразу зрозуміли, що тут можна поласувати пташиними смаколиками. Біля годівнички
чувся веселий пташиний спів. Брат узяв
для птахів крихт, насіння та зернят,ще й сала прихопив. Поки я насипала пташкам
їжу, мій брат годував білочку,яка, побачивши нас спустилася з дерева.
(Орлюк Яна. с. Сухоліси)
