Заслужений працівник культури України, завідуюча бібліотекою села Яблунівка, волонтер Л. П. Глущенко (Людмила Соловей) та голова Всеукраїнської асоціації музикотерапевтів України, завідуюча фортепіанним відділом школи мистецтв №3 м. Біла Церква Ольга Безклинська неодноразово брали участь в культурно-просвітницьких акціях на сході України.
Людмила Павлівна Глущенко поділилася враженнями про участь в історичному фестивалі «Дике поле – шлях до Європи», який провело управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації з 10 по 12 червня у місті Краматорську.
На запрошення організаторів свята відгукнулись волонтери з усієї України. Ми горді, що були в їх числі. Графік був дуже насичений. Ми презентували виставку «Древні знаки і символи», брали участь у творчих зустрічах з колективами Краматорська, Харкова та безпосередньо в роботі фестивалю.
Фестиваль став яскравим прикладом тісного зв’язку між людьми різних національностей та віросповідань, але які назавжди зрозуміли, що вони українці, які хочуть жити в мирній незалежній державі!
Незабутні спогади про відомих і дуже активних краматорських « Бджілок», які кожного дня, без жодного вихідного чи свята, плетуть захисні сітки для воїнів української армії, роблять костюми «Кікімори» для розвідників.
Тут трудяться дорослі і діти, переселенці з різних міст Донеччини. Адже через Краматорськ пройшло понад 30 тисяч вимушених переселенців. Багато з них залишились в Краматорську, який після обстрілу «Смерчами» і великих людських жертв, був ще й під сепаратистами з квітня 2014 року по липень 2014 року. За цей, нелегкий для міста період, люди чітко зрозуміли, що вони будуть тільки з Україною. Ще під час окупації мешканці виходили на демонстрації з українськими прапорами і скандували, щоб сепаратисти ішли геть.
Краматорські « Бджілки» - яскравий приклад не тільки для Краматорська а й для всієї України, як безкорисно і віддано можна працювати заради мирного майбутнього. Крім плетіння сіток, вони виготовляють ще й різноманітні прикраси: віночки, вироби з бісеру; малюють картини, а зароблені кошти спрямовують на допомогу воїнам. Ми побували в їхньому, так званому, «вулику», де розповідали їм про древні знаки і символи нашого народу: тризуб, прапор і т.п., а потім влаштували невеличкий концерт. Виконання авторських пісень було сприйнято так сердечно і захоплено, що не відволікаючись від роботи, мої нові друзі вчили тексти пісень і виконували їх разом зі мною. Потім ми разом співали українські пісні, які вони знають так добре, що в нас від здивування перехоплювало подих, особливо полюбляють співати «Ой у лузі червона калина», «Чому я не сокіл», « Місяць на небі» .
Я досі під враженням від почутих особистих життєвих історій. Та головне, що наші співвітчизники, пройшовши дуже складні випробування долі, не зламались, дух їх тільки зміцнився від пережитого і вони зрозуміли, що в Україні кожен громадянин, якої б національності він не був, – це вільна людина.
У Краматорську мене вразила спільнота однодумців «Вільна хата». Це, здебільшого, україномовні педагоги з Донецька, які планують якнайшвидше провести українізацію міста. Після переїзду до Краматорська, вони на волонтерських засадах в бібліотеках працюють із дітьми, заохочуючи їх до творчості, читання українськомовних книг і т.п. І все це - задля спілкування на українській мові та її глибшого опанування.
Щовечора виступали відомі українські гурти для молоді міста, а вдень багато художніх колективів з Донеччини виступали з українськими піснями.
Виставка-дефіле молоді в українських костюмах своєю вишуканістю та історичною автентичністю нікого не залишила байдужим.
Також багато позитивних емоцій викликала у дорослих і дітей виставка собачок, господарі яких прикрасили вбрання своїх домашніх улюбленців українськими орнаментами.
Ми ще раз впевнилися, що потрібно частіше проводити фестивалі на сході України, бо маємо разом залікувати рани від війни і дати зрозуміти всьому світу, що Україна – це вільна, незалежна держава!
Книги патріотичного змісту там сприймаються як ковток повітря, а особливо коли це вірші дітей, які так хочуть миру.
Саме така книга «Донбас, одумайся!», видана за допомогою організації
«Бджілки», зібрала такі перлини патріотизму, що не тільки на Донбасі а й в усіх регіонах України вона буде актуальною.
На щастя, я змогла її придбати, щоб запропонувати своїм колегам, читачам дізнатися більше про Краматорськ та його людей.
На завершення наведу рядки одинадцятикласника із Краматорська Степана Чубенка, закатованого сепаратистами:
«Я - звичайний українець, який мріє про одне,
Щоб мій син, піднявши очі, бачив небо голубе.
Я - звичайний українець, і я мрію про одне,
Щоб на прапорі воліло завжди жовте й голубе!»
Немає коментарів:
Дописати коментар