Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

    

      В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить й ім’я великого українського поета Т.Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя, – писав поет, – становить частину історії моєї Батьківщини». 

      До 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка в Центральній районній бібліотеці пройшло літературно-мистецьке свято «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття». Захід був організований працівниками бібліотеки спільно з членами клубу «Промінь надії» Академії пенсіонерів.       

      Розпочалося свято з демонстрації відео «Заповіт». Завідуюча відділом обслуговування С.В. Куштан розповіла про тяжкі дитячі та юнацькі роки                Т.Г. Шевченка. В уяві присутніх повставав образ маленького Тараса: білявий, меткий, непосидючий хлопчик, цікавий і допитливий, босоногий, часто зажурливий, обірваний, пустотливий, але розважливий, розумний і добрий. Жорстокі випробування, які випали на долю хлопцеві, не зламали його волю, а, навпаки, зміцнили у ньому потяг до творчості.
      Наступною сторінкою зустрічі стала розповідь про Т.Г. Шевченка як художника європейського масштабу. Адже Тарас Григорович прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення. Усі запрошені з інтересом переглянули відео «Т.Г. Шевченко ­– художник», поринаючи у вишуканий світ, пронизаний непереборним прагненням Краси.

     Однак, насамперед Тарас Шевченко відомий публіці як великий поет. Поезії, які звучали протягом заходу у виконанні членів клубу «Промінь надії», стали не просто доповненням, а справжньою душею свята. Неповторне враження справив на присутніх зворушливий виступ учениці загальноосвітньої школи №13 Вікторії Скиби, яка продекламувала уривок з поеми «Тополя».
     Не залишив байдужими гостей виступ Г.С. Сполович «Кохання в житті              Т.Г. Шевченка». Вісім прекрасних троянд кохання було у житті митця, та, на жаль, усі вони зів’яли, так і не подарувавши поетові великого щастя.
    Все йде, все минає...Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини та правди. Здається, все знаємо про Тараса Шевченка, та все ж знову відкриваємо для себе щоразу іншого, нового митця.
     На завершення свята пролунала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», вкотре додаючи наснаги, запалюючи у серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.