Маленькими струмочками наповнюються ріки

 Пошук і розвиток літературно обдарованих дітей є основним завданням, роботи клубу «Поетичні озерця», що працює вже дванадцятий рік на базі Білоцерківської центральної районної бібліотеки.  За час роботи у творчому доробку -  чотирнадцять авторських збірок та чотири альманахи. Шість вихованців клубу стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України». Серед почесних відзнак - міжнародна літературна Україно-німецька премія імені Олеся Гончара, яку отримала Вікторія Тіщенко. Чотири вихованці клубу отримали Білоцерківську молодіжну літературно-мистецьку  премію імені М.С. Вінграновського та інші почесні відзнаки у Всеукраїнських та регіональних конкурсах.  Твори поетів–початківців друкувались у періодичних виданнях, як місцевих, так і всеукраїнських. Загалом за роки роботи нашого клубу до співпраці долучено до сімдесяти талановитих дітей району, які навчились цінувати справжню літературу.

Щороку,  з метою популяризації роботи клубу, здійснюємо виїзди у бібліотеки та школи району. Наприкінці навчального року відвідали школу в селі Дрозди, де  познайомились із чудовим колективом вчителів та з учнями. У цьому навчальному закладі, який очолює Лідія Григорівна Бодрик,  особливу увагу приділяють талановитим дітям.   Працюють тут люди, залюблені у професію вчителя.  А вихованці реалізують свій творчий потенціал у театральному гуртку, яким керує вчителька зарубіжної літератури Оксана Миколаївна Кизим. Першими поетичними замальовками діляться школярі з вчителькою української мови та літератури Світланою Петрівною Криворот та класним керівником  Вітою Анатоліївною Криворот . На зустрічі з керівником поетичного клубу – членом НСП України Володимиром Івановичем  Дідківським, присутні отримали повчальну інформацію з основ віршування,  зачитали власні твори, почули оцінку  і  настанови професіонала. Дві сестрички Вікторія та Ангеліна Висіцькі мають певні напрацювання, дівчатка   виявили бажання  вдосконалювати майстерність у літературному клубі «Поетичні озерця». Вони люблять читати, часто відвідують  сільську  бібліотеку, яку очолює Оксана Іванівна Бондар.

        По-особливому  була  підготовлена зустріч у бібліотеці села Озерна, на яку бібліотекар Валентина Володимирівна Шутенко запросила Тетяну Михайлівну Янюк – вчительку зарубіжної літератури і  школярів, що цікавляться літературною творчістю та працівників культури. Діти зацікавились творчим доробком своїх ровесників, переглянули видання членів клубу. Володимир Іванович  зачитав твори своїх вихованців, закликав молоде покоління бути уважнішими до навколишнього світу, помічати особливе та творити  поетичні образи.

 Пропонуємо до вашої уваги поезії дітей, які планують працювати у клубі:

Висіцька Ангеліна , 8 клас, с. Дрозди

ЛІТО

Доспіло літо в ягоді багряній.

Сплітаються в колосся дні прожиті.

І забуває день, як звечоріє,

про клопоти в погідній тиші.

Пливуть пташки у небесах блакитних,

а їхні крильця ген лоскочуть хмари…

Удалині кує зозуля чари,

природи чари вічної краси.

Ховає річка спеку в срібні хвилі

і прохолоду розлива над світом…

На луках запашних колише вітер

блакитні трави юного ще літа.

Дзвенить вечірній гай од цвіркунів,

і ллється над землею дивоспів…

ДЕНЬ

Тьмяніє день,  прощається привітно…

У небі синя смужка, ніжно-світла.

У лузі на травинці

світ засинає

у краплинці…

Сіріє день… Посухою упавши в жито,

колосся никне…

Втікає прохолода від потічка…

І ясен світлий, наче свічка,

Удвох з вербицею у парі…

Сіріє гай, згасають квіти…

Поміж дерев

 мелодія сопілки лісової

деревам награє́ дрімо́ту… 

ДИВО-ПТАХА

Знає мама, знає татко:

як заснуло немовлятко,

диво-птаха прилітає,

щедро крила розгортає

і дитятко садить миле

на свої пухнасті крила…

Та й летять на зорі я́сні,

де ночують сни прекрасні!..

Побувають скрізь: де гори,

де шумить блакитне море,

де багато слоненят,

мавпенят, жирафенят…

Веселяться до світанку!..

Птаха всяку забаганку

вдовольни́ть

у першу ж мить!..

Налітаються… й Малого

Диво-птаха із дороги,

подолавши сон і втому,

принесе  притьмом додому,

покладе маля́ в ліжни́цю…

Не шукай до ночі птицю!

ВИСІЦЬКА ВІКТОРІЯ , 6 клас, с. Дрозди

                                                ВЕСНА

Ось і настала омріяна весна.

Прокинулись берізки, вербиці, кущі калини над річкою...

Шпаки заспівали пісеньку – веселу, гомінку. А згодом і хрущі загули на гілках кленів. Бджілки, покинувши домівки, полетіли далеко в пошуках молодих квітів.

Розцвів бузок, і його пахучі грона зірочок  привітно посміхнулися людям.

– Уже й літечко на порозі! – радіє земля…

                                   МАЛЕНЬКА МЕЛІСА

Якось у звичайнісінькому тобі селі над річкою в селянській родині народилася дівчинка. І була вона не проста, а справжня красуня. Юна й тендітна, ніжна й тиха, мов травиця в саду. І назвали її Мелісою.

 Минали дні, місяці, роки. Меліса стала ще вродливішою. Коли їй виповнилося сім років, дівчинка намалювала на полотні себе, татка й маму. Малюнок був дуже вдалий.

Згодом донечка намалювала ще три картини, що були дуже гарними, і мама вирішила їх продати, щоб хоч трішки заробити.

Мелісі подобалося, що мама нею пишається, і вона малювала все більше і більше. Картини люди розкуповували дуже швидко.

Та одного разу зла чаклунка,  почувши, що дівчинка гарно малює, послала на ринок слуг, щоб ті розгледіли картини й кілька полотен принесли до її покоїв.

Пані була подивована талантом дівчинки й подумала: «А що як узяти її художницею в палац.  Тоді вона малюватиме тільки для мене! Ха-ха-ха! День і ніч малюватиме!»

Чаклунка наказала слугам піймати дівчинку.

Мелісу доправили до палацу. Посадили у високу вежу з охороною і змусили малювати.

Юна художниця  намалювала портрет злої хазяйки, але такий бридкий,   поганий, що та розлютилася й перетворила її на травицю.