Історія бібліотеки – історія  життя .

Холодної лютневої днини  завітала я до  затишної оселі ветерана бібліотечної справи  Кирнос  Олександри Романівни. Ми довго розмовляли  про  життя – буття,  згадували колег, порівнювали умови бібліотечної роботи.  А Олександрі Романівні є що згадати. Народилася дівчина голодного 33-го  року в сім`ї колгоспників. Через війну  не змогла вчасно піти до школи, тільки в 45-му сіла за парту, одразу до другого класу. Закінчила в Поправці семилітку, а восьмий клас – в селі Насташка на Рокитнянщині. Дуже хотіла вчитися далі та сім`я не мала належного достатку, тож пішла працювати в колгоспі  вагарем. Довгими вечорами пряла пряжу на полотно, щоб пошити рядна і одежу. Незабаром голова сільської ради запропонував роботу в сільській бібліотеці. Наказом №2 від 31 січня 1952 року заврайвідділом культури призначив її на посаду завідуючої Поправської сільської бібліотеки, яка на той час ютилася в маленькій кімнатці  з однією шафою і книжковим фондом біля 500 книг( але вже відокремлена від клубу). В 1966 році бібліотеку розмістили в приміщенні клубу ( сільській хаті. яку забрали у заможних селян). Кирнос О.Р. заочно закінчує технікум , а потім - інститут  з обраного фаху.

Щоб здати річний  звіт  у районній  бібліотеці (автобусів не було, а машини їздили дуже рідко), обмотувала ноги ганчірками і йшла пішки взимку майже 20 кілометрів до Білої Церкви. «Старалась, працювала як вимагали»,- згадує Олександра Романівна, - « Не за гроші, бо платили мало, а за нагороди (дістає цілу пачку  грамот та дипломів)».

Переймати досвід її роботи приїжджали колеги не тільки з району, а й з області, тому часто переглядає жовто-білі світлини, зроблені під час проведення районних та обласних семінарів. Не  маючи сім`ї, всю нерозтрачену енергію віддавала улюбленій справі, виховала не одне покоління вдячних читачів. За сумлінну, добросовісну працю ( це майже 40 років безперервного стажу) її ім'я  неодноразово занесено на районну дошку пошани, має дві медалі: до сторіччя В.І.Леніна та «Ветеран праці». Довгий час бібліотека носила почесне  звання «Бібліотека відмінної роботи». Олександра Романівна завжди була в центрі громадського життя села: сім років була секретарем комсомольської організації, її обирали депутатом сільської ради, заступником сільського голови. Святкові заходи також не обходились без її участі.

 Районне керівництво пропонувало роботу в районі , але ж її серце зробило вибір раз і назавжди.

Олександра Романівна з тих, що творили історію Білоцерківщини.

                                                                      В.І.Бушуєва