Триває акція «Матір Божа, єднай Україну»

   Збіг перший місяць року, наповнений святковим новорічно-різдвяним настроєм, яким хотілося поділитися з тими, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає Україну.

   Про свою участь у Всеукраїнській акції єднання «Матір Божа, єднай Україну» розповідає завідуюча бібліотекою села Яблунівка, заслужений працівник культури України, волонтер Л.П. Глущенко (Людмила Соловей).

  12–13 січня 2016 року, за запрошенням капелана Миколи Мединського, я та голова Всеукраїнської асоціації музикотерапевтів України, завідуюча фортепіанним відділом музичної школи №3 м. Біла Церква Ольга Безклинська взяли участь в Різдвяному Вертепі для воїнів АТО. Ми відвідали 74-й розвідувальний батальйон та Першу штурмову роту ДУК.

 До воїнів їхали не з порожніми руками – везли вісім великих ящиків теплого одягу та продуктів, які зібрали жителі міста Білої Церкви. Супроводила цей вантаж волонтер пані Вікторія, яка відповідала за його доставку. Вечірнім поїздом вирушили до Дніпропетровська. Там нас вже чекали, а згодом учасники Вертепу попрямували до села Карлівка, що за 20 кілометрів від Донецька.

    

   Наші воїни зустріли нас дуже тепло. Ввечері вони зібрались у святково прикрашеній залі, де й розпочалось Різдвяне дійство. Спочатку бійці скромно слухали колядки та щедрівки, а потім разом з нами співали і навіть танцювали.

    Ми приготували для наших захисників різдвяну кутю та гостинці, щойно привезені  з Білої Церкви. 
    Патріотична промова капелана Мединського не залишила байдужим нікого. Він вкотре наголосив, що  Україні не вистачає єдності та рішучості: «Нас намагаються всіма способами приспати та розділити. Кожен має розуміти, що йде інформаційна війна, у якій ворог задіяв всі можливі засоби. Щодня звучить підла брехня про українських воїнів. Якщо наші діти скажуть: “Нам і так добре, навіщо воювати”, – вважайте, ворог переміг».

   На  другий день ми відвідали з Різдвяним концертом містечко Новогродівка, де також дислокуються наші воїни. Нас зустрічали вдячними оплесками та багаторазово викликали на біс.

   Після закінчення концерту воїни не поспішали розходитись, вони дякували за  шматочок домашнього тепла та кутю з гостинцями. А потім ми ще довго говорили про наболіле, розповідали про свої переживання за долю Україну. На завершення всі разом заспівали Гімн України. Так як співають його  наші воїни – не співають більше ніде. Це така сила духу, що пробирає до глибини серця.