пʼятницю, 22 червня 2012 р.

        Почуймо серцем! Відгукнімося на біль!
                     Будьмо милосердні!
            
 
Ніна Петрівна Опанасенко – відома письменниця, прикута  до ліжка. Страшна хвороба  (назви якої ніхто не знає) вогнем пече нерухоме тіло. Навіть тоненька сорочечка сприймається як вогняний скафандр. Ліжко, на якому перебуває хвора, як розпечений  метал. Останні два роки хвороба прогресує… Вітчизняні лікарі розводять руками.  Знеболюючі препарати  не допомагають.
              Головною рисою характеру Ніни Петрівни є надзвичайна мужність. Будучи хворою на міопатію,- знаходить розраду у слові. Хвороба руйнує тіло, та дух лишається нескоренним. У цій непосильній боротьбі сил вже майже не лишилося…
              Ніна Петрівна позбавлена спілкування з друзями та знайомими, бо постійно перебуває повністю роздягнена, навіть повітря здається гарячим. Єдиною надією на полегшення страждань є вживлення імплантанта, який коштує надзвичайно дорого  (25 тисяч євро). До збору коштів долучилися друзі поетеси та громадськість. Те, що зібрано, є «краплею в морі». Звертаємось до всіх небайдужих із  благанням про допомогу!!!
               

                 Моб. телефон 097 555 85 64,  дом. телефон (04563) 6 45 54
                Розрахунковий рахунок 37395004, МФО 320047, код 02760815,
                Київська область, м. Біла Церква, ощадний банк №211/027,
                особовий рахунок №30420 Опанасенко Н.П.
 

 

              Духовне коріння, доля Ніни Петрівни беруть початок із Мар'янівки Васильківського району   Київської області. Тендітна дівчинка-розумничка, на відмінно склавши вступні іспити, стала студенткою філологічного факультету столичного університету. Та не судилося, у 18 років юну дівчину підстерегла тяжка хвороба, яка прикувала до ліжка, знерухомила тіло.
              У стінах Київської обласної лікарні отримала диплом філолога. Саме тут Ніна Петрівна зробила перші кроки у літературі. Випустила збірки поезій «Солнечное эхо», «Ветка в окне», «Упавший лист», «Время растить радость», «Здравствуй день», «Ночь разбросала светлячки».  З 1986 – член Національної спілки письменників України. У 90–ті роки стала лауреатом Київської обласної премії імені Бойченка. Несподівано для багатьох Ніна Петрівна Опанасенко долає нові сходинки до висот поетичної майстерності, виходять у світ україномовні збірки: «Стрічати зірку і людину», «Зболена душа не сиротіє», «Всміхається щастя мені», за які удостоюється міської літературно - мистецької премії імені І. С. Нечуя-Левицького, нагороджується Міжнародною пам'ятною медаллю « Одолевшие судьбу».
           Упродовж наступних  років побачили світ збірки поетеси «О четвертій над ранок», «Бігли білочки з ялини», «Квітка ломикамінь». Письменниця стає лауреатом Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки, нагороджується орденом rнягині Ольги ІІІ ступеня. Визнанням творчих здобутків Ніни Петрівни Опанасенко  стало занесення до "Золотого фонду Білої Церкви" та присвоєння звання «Почесного громадянина міста».
             Матеріал про Ніну Петрівну вміщено в біографічному енциклопедичному словнику «Жінки України». Поетеса продовжує працювати. Виходять у світ: книга-казка «Що болить тобі, мій колосочку», «Всіх наділяю серцем чистим». В період помаранчевих подій побачила світ поетична збірка «Захочемо – набудемось!».   Наступною стала збірка «Переінакшене щодення», казка  «У білому, в зеленому, у синьому саду»,  книга-спогад « …І чую Ваше сердечне». Найкращі поезії були зібрані у книзі «Вибране».

              До уваги небайдужих пропонуємо добірку творів поетеси:


                                  Дні-трава… І багатство трава.
                                  Щезне все у полинних руїнах.
                                  У добрі і в нужді час сплива.
                                 У спокуті й стражданні людини.
                                                Ми міняєм думки на думки…
                                                Вуста ж  хочуть молитись до неба   .
                                                Лет душі – це весняні вітри
                                                 Без вузди! Все, що кожному треба.
                                                                   *** 

                                   Моя душа
                                                не плаче й не сміється.
                                  Моя душа
                                                у небо дивиться й мовчить.
                                  У промінцях осінніх днина гнеться,
                                  Неначе вже немає
                                                ні квіток, ні птиць.
                                  Ані дерев небачених,
                                                ні слова
                                  Людського, благодатного –
                                                розгублені листки…
                                  Десь заблукав
                                                останній промінець любові,
                                  Яким і серце зв'язане, й зірки.
                                                             ***
                                   Моя доля, о Господи милий,
                                   Щоб держатись мені –
                                                Твоїх слів,
                                   Тої правди, з якої виходить
                                   Білий дім,
                                                 білий сніг,
                                                           білий світ.
                                    Хтось усіяв камінням дорогу –
                                    Хай кричить же вона
                                                 у мені!
                                    Бо дорога до Бога – до мене.
                                    Чи ж байдуже,
                                                  якими крильми
                                    Ударяють вітри по обличчю,
                                    Як у храмі Душі
                                                  вщухне лють,
                                     І коли?.. Птах мене вже пита.
                                     Він сліпий…
                                                  Що йому відповім?
                                                          ***
                                    Самота, самота, самота, самота…
                                    Ані слова сказать, ані руку подать.
                                    І постукає дощ у шибчини вікна:
                                    Ти одна, ти одна, ти одна, ти одна…

середу, 6 червня 2012 р.

      Костянтин Георгійович Паустовський
                    – історія та сучасність


      30 травня у Білоцерківській центральній районній бібліотеці відбувся круглий стіл «Майстер ліричної прози» до 120-річниці з дня народження Костянтина Георгійовича Паустовського, коріння якого виходить із благодатної Білоцерківської землі.
       На свято завітали: голова Українського товариства російської культури «Русь», відома письменниця, член НСПУ – Тетяна Миколаївна Шарова; член міжнародного товариства Паустовців – Кушніренко Любов Петрівна; кандидат історичних наук, доцент БНАУ – Кашкін Борис Йосипович; член президії Українського фонду культури, Заслужений працівник культури України – Кульчицький  Анатолій Іванович та бібліотекарі району. 



              Бібліотечні працівники, затамувавши подих, слухали розповідь Тетяни Миколаївни про життєвий та творчий шлях Костянтина Георгійовича, яка навела цікаві факти біографії письменника, описані у книзі «К.Г. Паустовский о времени и о себе», укладачі Т.М. Шарова та В.Є. Кондратюк.

 
         
 Б.Й. Кашкін розповів про історію роду Паустовських та  історичний час, в якому жив і творив письменник. У виконанні  А.І.  Кульчицького прозвучали авторські пісні про Білоцерківщину та романси, які виконувались у родині Паустовських.
Л.П. Кушніренко познайомила присутніх з цікавими матеріалами, пов’язаними з діяльністю міжнародного об’єднання, яке шанує творчість Паустовського. Від імені бібліотекарів району слова захоплення та щирої вдячності висловила завідуюча бібліотекою села Мала Вільшанка Любов  Олександрівна  Захожа.



     




 


вівторок, 5 червня 2012 р.

   Квітує, святкує дитинства країна.
                     (Міжнародний День захисту дітей на Білоцерківщині)

         1-го червня у всьому світі відзначають Міжнародний День захисту дітей. Цей день було проголошено ще у далекому 1949 році, а в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини.
         Принципи Декларацій прав дитини передбачають: дитина повинна мати право на ім’я, громадянство, користуватися всіма благами соціального забезпечення, вона має бути захищена від усіх форм жорстокості та експлуатації. Даний документ в Україні набув чинності з вересня 1991 року і  наголошує, що діти повинні виховуватись в дусі взаєморозуміння, дружби між народами, миру та братерства. Глибоким змістом наповнені рядки Декларації про обов’язки людства надавати дітям все найкраще для духовного й фізичного вдосконалення, про гарантії використання здібностей на благо суспільства:

                                     Я маю право жити на землі,
                                     Творити, дихати, учитись.
                                     Я маю право на веселку й на весну,
                                     На щедру осінь і на тепле літо,
                                     На зиму, так безмежно  чарівну,
                                     І на лани зі стиглим житом,
                                     На золотаве сонце в небесах,
                                     Що щедро Україну зігріває,
                                     На соловейка спів в гаях
                                     І на любов батьків безмежну і безкраю

        Безмежну любов і турботу дорослих відчули учасники та юні гості районного свята, що відбулося в селі Фурси, завдяки спільним зусиллям районного відділу культури, районної школи мистецтв, сільського будинку культури, бібліотеки та школи.

У рамках свята «Місія честі, любові, добра», що  пройшло у центральній районній бібліотеці, працівники відвідали хворих дітей центральної районної лікарні, провели для них конкурси, ігри, вікторини, вручили призи. У читальному залі ЦРБ юні читачі бібліотеки відгадували загадки, брали участь у вікторинах, малювали. По місцевому радіомовленню оголошено районну акцію «Читаємо малюкам на ніч», до якої долучилися читачі сіл району, як дорослі, так і малеча.
Свята: «Чарівний світ дитинства», «Назустріч дітям відчиніть серця», «Квітує, святкує дитинства країна», «Ми діти твої, Україно» відбулися в Узинській бібліотеці для дітей, в с.Озерне, с. Вільна Тарасівка, с. Чепеліївка, с.Пилипча, с. Поправка, с.Мала Вільшанка, с.Скребиші, с. Матюші, с.Ол.Слобода, с. Городище та ін.. Діти прослухали історію виникнення даного свята. Взяли участь у іграх, конкурсах, розвагах. Бібліотекарі наголосили, що поруч із правами існують обов’язки. Юридичні діалоги: «Діти і закон» проведено у бібліотеці с. Острійки, «Дитинство в Україні: права, гарантії, захист» у бібліотеці с. Тарасівка, правова бесіда «Знаємо свої права, виконуємо обов’язки» відбулася в бібліотеці с. Дрозди.
       Міжнародний День захисту дітей, що відбувся на Білоцерківщині ще раз підтвердив думку: у нас зростають розумні, талановиті, небайдужі діти, які стануть гідними громадянами України.
 
            Граючись - навчаємось

      Під таким девізом в Узинській міській бібліотеці для дітей пройшло свято  іграшки «Любо нам гратись». У святково прикрашений читальний зал бібліотеки зі своїми улюбленими іграшками  завітали учні 1-х класів ЗОШ № 2.
Бібліотекарі розповіли дітям про історію виникнення іграшки,  відслідкували   зміни, які з нею відбулися.
 Діти читали вірші, співали пісні про іграшки, відгадували загадки.
      Бібліотекар Валентина Анатоліївна Коровіна познайомила юних гостей  бібліотеки з книгами, які можна не  тільки читати, а   й гратися з ними. Вона продемонструвала  книги-панорамки, книги-розкладки, книги із серії «Рухомі картинки», книги в гойдалці, книги з  пальчиковим театром. Діти були в захваті! 
  Увагу всіх присутніх привернула виставка «Іграшка своїми руками», на якій представлені  роботи з паперу, пластиліну, глини, тканини, ниток, соломи.
   Далі відбувся парад улюблених іграшок. Кожен мав можливість  показати і розповісти про улюблену іграшку, як  вона  з‘явилася в домі, чим дорога членам родини, а також переконати  присутніх, що його іграшка – найцікавіша і найкраща.
     Завершилось свято на вулиці естафетою «Передай іграшку». 
    Малеча весело і цікаво провела час. Діти  в  подарунок  отримали  книги. А присутні на святі дорослі  мали змогу поринути у захоплюючий світ дитинства.

пʼятницю, 1 червня 2012 р.

            Всеукраїнське свято.

        Щорічно, останньої суботи травня, на Білоцерківщині відбувається вшанування пам'яті Миколи Степановича Вінграновського. Нинішнього року цей день співпав із днем смерті письменника, кінорежисера, актора.
       26 травня до пам'ятного знаку на березі Росі, поблизу с. Яблунівки, приїхали друзі, колеги  по цеху та шанувальники творчості  М.С. Вінграновського. 


    Серед прихильників юні таланти: переможці міськрайонного конкурсу читців-декламаторів «Маєстат слова» та члени клубу «Поетичні озерця», що працює на базі Білоцерківської центральної районної бібліотеки.

Популярні публікації