Із книги Анатолія Кульчицького «Стою на землі» Спогади про незабутнього великого поета Бориса Ілліча Олійника.

 
22 жовтня виповнилося 85 років від дня народження Бориса Олійника, великого українського поета, політичного і громадського діяча України.

Коли повернуся…

Коли повернуся  до вас,

                       вже одягнутий в камінь, -

Я камінь зніму із душі і квадратних ремен

І стану легкий,

                       мов хмарина в дорозі на Канів,

І ввіллється в душу, як в чашу,

                        козацький ромен,

І стануть нікчемними

                        виляски «слава-неслава»,

Порожній двобій язиків ні про що і про все, -

Коли я побачу, як сонце голубить отави

І мудрий мурах

                       обережно личинку несе.

Пощо тоді, хлопці,

                       каррарський заманливий мармур,

І золото Креза,

                       і вкупі з хвалою – хула, -

Я все віддаю за одне

                       недоспіване: «мамо»,

За те, що долоню мою

                       освятила бджола,

Пощо тоді слів перелітних

                         лукава пороша,

Холодні обійми

                       майстрів залаштункових справ,

Я все віддаю за хустину у синій горошок

З далекої пісні про ту, що любив, та не взяв.

Я все вам прощу,

                           побратими і недруги вчені, -

Хай доля врожайного вам надарує дощу!

Але не прощу і пилинки

                           на образ Шевченка

І зламану гілку калини

                           повік не прощу!

Тоді я прийду на відплату ,

                           одягнутий в камінь,

І рухом гранітним змету крамарів і сутяг,

І хай мене судить по правді і совісті Канів –

Єдино верховний мій

                           і Повноважний Суддя!  

                                                                                            Борис Олійник

 

           

…Я в котрий раз згадую ті далекі 60-і роки, коли вперше познайомилися з віршами майбутнього класика нашої літератури. Пригадую перший для мене прочитаний вірш «Формула» в журналі «Зміна», який згодом ввійшов до збірки «Двадцятий вал». Він присвячений вчительці Вірі Іванівні Левкович:

         Віро Іванівно, спогадом перевисаю

         В класну кімнату, де цифри гудуть, як рої…

         А за вікном голуба розтривоженість маю,

         І в мене в щоденнику двійка похмура стоїть.

Ті бурхливі 60-ї роки у становленні України відіграли важливу роль, бо саме шестидесятники своєю талановитою молодою поезією зірвали багаторічну завісу урівноваженого бездуховного життя, яке панувало в колишньому Союзі десятиліття.

Микола Вінграновський і його знамениті «Атомні прелюди», Іван Драч і його «Ніж у сонце» внесли свіжу незаперечну думку в тодішню літературу соціалістичного реалізму, і коли ми говоримо в даному разі про великого поета, то, безумовно, розуміємо, що стати великим неможливо, доки не станеш великою людиною, генетичний код у Бориса Олійника закладений з дитинства:и і батьком, і матір`ю, і, безумовно Богом. І все життя великого поета цьому підтвердження. Як згодом він напише в одному з віршів, що увійшли до циклу, присвяченого матері «Сиве сонце моє»:

                       Поговоримо, мати. Ніщо не завадить тепер:

                       Ні робота, ні клопіт. Зітхнувши, забули сусіди.

                       Не осудимо їх. Так одвіку: родився – помер,

                       А живим – про живе: підростають у клопотах діти.

І сталося так в моєму тоді молодому студентському віці, що я, особисто ще не знаючи поета, постійно відчував, що його добре знаю. Для мене вже тоді була помітна навіть здалеку його, на мою думку, упевнена фігура, яку я глибоко обожнював і розумів, що її власника не помічати неможливо. Він з молодості був особливим – і в житті, і в своєму незвичайному таланті. І  як майбутнє життя підтвердило – як поет і громадянин не зробив жодної помилки. Найважливішою темою своєї творчості він вважав свободолюбство, духовну красу,мудрість в українському характері. Згадаймо рядки з його вірша про простого хлібороба та його дорогу до лікарні:

І лежить він на возі, важкий і нароблений,

І сіда йому сонце на лоба.

І не звісно, кому треба більше хоробрості

Космонавту чи хліборобу?

Борис Олійник належав до когорти шістдесятників (М.Вінграновський, І. Драч, І. Дзюба), представники якого мали характер самостійності, вільнодумства, легалізованої боротьби за народні і національні інтереси.

Шістдесятництво безумовно, явище не стільки літературне, поетичне. Воно, скоріше, явище політичне і соціальне. Як згодом, через багато років поет в одному з віршів написав:

                         Злізайте з печі!

                       Вдарте у кресало,

                       Аби вогонь пропік на душах сало

                       І нагадав, що править не живіт.

                        А дух Шевченка – віщого месії,

                       Що ми – вкраїнці, а не гречкосії,

                       Що ми – живі!

І слід сказати, що саме поезія припала до душі політиці, як жанр найчутливіший і найоперативніший у вирішенні щоденних життєвих проблем. І саме поезія першою просурмила ранок.

 

 

Читачі роблять свій вибір у книжковій премії «Еспресо. Вибір читачів 2020”. Долучайтесь!

Читачі Білоцерківської центральної районної бібліотеки, смт. Терезине, Пилипчанської, Потіївської, Яблунівської та Шкарівської сільських бібліотек взяти участь у 4-му сезоні книжкової премії “Еспресо. Вибір читачів 2020”, яка була започаткована телеканалом «ЕСПРЕСО» у 2017 році та підтримується ГО «ДЕМФОРУМ» з метою відзначати найкращі вітчизняні літературні новинки року та задля підтримки інтересу до читання книжок в Україні. Читачі, після прочитання запропонованих книг-фіналістів, заповнюють анкету для голосування в бібліотеці у трьох номінаціях : 1.«Література для дорослих», 2. «Література для підлітків » (для дітей від 12 до 18 років), 3.«Література для дітей» (для дітей від 5 до 12 років). У номінації “Література для підлітків” до фінального етапу книжкової премії “Еспресо. Вибір читачів 2020” увійшли наступні твори: “Шпигунки з притулку Артеміда” Наталія Довгопол (Видавництво “Vivat”) Ця книжка — перепустка у світ гостросюжетних пригод, шпигунських місій і небезпечних мандрів, де кожен день — це випробування на сміливість і силу духу, а здатність працювати в команді є чи не єдиним шансом на спасіння. 1907 рік. В одному з київських театрів стається сутичка. Поважний австрійський пан прилюдно звинувачує хлопчика-посильного в крадіжці. Без тіні страху підліток відкидає звинувачення, ще не підозрюючи, що це його перший іспит, запрошення в нове життя. Під зеленим картузом літній австрієць гер Фрідріх розгледів не лише перевдягнене дівчисько, а ще й потенційну вихованку для свого сирітського притулку — таємної школи "Артеміда", де готують професійних шпигунок. “Сірка на порох” Іван Андрусяк (Видавництво “Фонтан казок”) Травень 1637 року, містечко Березань неподалік від Переяслава. Дівчинка з дивним прізвиськом Сірка наглядає вночі за копальнею з видобутку селітри. Та ось на копальню вриваються розбійники, щоб при світлі багаття допитати двох викрадених незнайомців — козака і єврея. Заховавшись у могилі, Сірка стає свідком допиту і дізнається дещо дуже таємне і небезпечне… Хімічна промисловість «із могил», таємниці виготовлення пороху, погоня на болотах, шабельний двобій, «дальнобійники» ХVІІ століття і ще чимало цікавинок та дивовиж чекають на тебе в новій повісті одного з найулюбленіших сучасних українських дитячих письменників Івана Андрусяка. Історія про дружбу і зраду, про підлість і честь, про зародження перших почуттів і одвічну українську проблему самоусвідомлення. “Не кажи нікому” Саша Камінська (Видавництво "Ранок") Кожна дівчина чи жінка має безліч секретів. Проте часом це особливі таємниці – давні, страшні, так глибоко заховані в комірках пам’яті та підсвідомості, що про них не знають і найрідніші. 14-річна героїня повісті Саші Камінської «Не кажи нікому» бунтує проти батьків, робить безглузді вчинки, потрапляє в небезпечні ситуації та намагається зрозуміти й прийняти себе. До трійки фіналістів книжкової премії “Еспресо. Вибір читачів 2020” у номінації “Література для дітей” увійшли наступні твори: “Коли я була лисицею” Таня Поставна (Видавництво “Vivat”) Дідусь говорить своїй онуці, що насправді вона – лисиця. Дівчинка вірить. З цього дня починаються пригоди Лисички, її собаки Меркурія та особистого янгола на ім’я Ре. Ця книжка про дитинство і віру в дива. Про силу дитячої уяви і стосунки зі старшими. Про те, що деколи дідусь і бабуся можуть замінити батьків, а сім’я не обов’язково складається з мами і тати. Ця книжка допомагає дітям краще зрозуміти дорослі проблеми, а дорослим – згадати дитинство. "Коли я була лисицею" – важлива книжка про сприйняття світу, яка потребує не лише читання, а й обговорення разом із дитиною. Вмикайте свою уяву на повну і ласкаво просимо до світу Лисички! “Мія і місячне затемнення” Русіна Оля ("Видавництво Старого Лева") Мії ніколи нудьгувати. З однокласником Матвієм та його молодшим братом Людожерчиком вони постійно потрапляють у пригоди. І цих пригод стає ще більше, коли на порозі Міїної з Дідусем квартири з’являється незнайомець — її тато. Настороженість змінюється захватом — виявляється, тато працює в астрономічній обсерваторії! А значить, Мія, Матвій і Людожерчик теж одного дня зможуть туди потрапити. Але чи це справді так? Читайте у дотепній повісті Олі Русіної, сповненій кумедних витівок і жартів. “Історія, яку розповіла Жука” Олійко Грася ("Видавництво Старого Лева") Жука живе на заправці зі своїм братом Сіріусом. Їх підгодовує добра жінка, але вона кудись зникає. Тепер песикам непереливки, адже надходить зима, а на заправці вирішують їх позбутися і вивозять якнайдалі. Хтозна, щоб із ними сталося, якби одного дня на узбіччі не спинилася автівка родини, яка дасть песикам прихисток і любов. "Історія, яку розповіла Жука" – перший пікчербук української ілюстраторки Грасі Олійко – це безпосередня і зворушлива розповідь, яка торкнеться сердець дітей і дорослих. До трійки фіналістів книжкової премії “Еспресо. Вибір читачів 2020” у номінації “Література для дорослих” увійшли наступні твори: "Амадока" Андрухович Софія ("Видавництво Старого Лева") Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію. Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини? “Планета Полин” Оксана Забужко (Видавничий дім “Комора”) У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. “Жіночі”, “чоловічі” й “колективні”, всі ці "портрети” об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл. Поетична книжка “Список кораблів” Сергій Жадан (Видавництво “Меридіан Черновіц”) Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. “Список кораблів” – це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша і найболючіша книга автора. В художньому оформленні та на суперобкладинці використано картини Катерини Косьяненко. Саме зараз хтось із вас зробив свій вибір, після зустрічі із новою книгою. А хтось ще на шляху до вибору. Смачного читання!

День іменинника – це весело і смачно

У Яблунівській бібліотеці відзначили День іменинника. Юні користувачі бібліотеки підготувались до свята: провели літературні конкурси, відгадували загадки, грали в ігри, пригощались солодощами, які приготували вдома. Найпершою серед іменинників у них була бібліотека, потім діти привітали господиню бібліотеки – Глущенко Людмилу Павлівну, іменинницю жовтня і своїх друзів. Було цікаво і весело. Свято вдалося!

Остарбайтери Білоцерківщини: історія у книзі

7 жовтня у Білоцерківській центральній районній бібліотеці відбулася відеоконференція на платформі ZOOM по книзі С.І. Бурлаки «Остарбайтери Білоцерківщини: документи, спогади, коментарі (1942-1945 рр.)»  

Директор Білоцерківської районної ЦБС Людмила Зінченко подякувала учасникам конференції, які взяли  участь в онлайн-спілкуванні, а це були не тільки бібліотечні працівники системи, а й шкільні бібліотекарі, учителі історії і навіть - сільські голови, за небайдужість до такої події.

Презентуючи книгу, Сергій Іванович, наголосив, що науково-документальне видання – кінцевий результат участі у конкурсі проєктів молодіжних і дитячих організацій, проведеного Управлінням з питань молоді та спорту Білоцерківської міської ради в 2019 році.

Як керівник проєкту, він у співпраці з працівниками: КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей»,  Білоцерківської міської Централізованої бібліотечної системи, Білоцерківської районної централізованої системи, колективом Білоцерківського навчально-виховного закладу «Ліцей-МАН», дослідив та упорядкував документи архівів, спогади остарбайтерів, їх листи з чужини до рідних. Перед нами повстає реальна картина перебігу подій, головними особами яких стали юнаки та дівчата з Білої Церкви та навколишніх сіл.  

Книга цінна ще й тим, що містить список остарбайтерів Білоцерківського району, складених на основі «Хронологічних довідок про тимчасову фашистську окупацію населених пунктів Білоцерківського району та їх звільнення Червоною армією (1941-1944рр.)», список мешканців Білої Церкви, вивезених до Німеччини в роки Другої світової війни, які проживали в місті станом на 1993 р. Бібліотечні працівники із Терезиного та Потіївки надали списки остарбайтерів своїх населених пунктів.

 Ганна Моцна, провідний бібліограф ЦРБ, розповіла, що, друкуючи листи остарбайтерів із сіл Білоцерківщини, мимоволі уявляла хлопця чи дівчину, які опинилися на чужині не з власної волі, часто важко було розібрати їх прізвища, написані німецькою мовою.

Як збирала спогади односельців-остарбайтерів та їх рідних, що  увійшли до книги Євгена Чернецького «Українське село. Зажинки до родовідної книги Потіївки на Білоцерківщині» поділилась Світлана Соколенко, завідувачка бібліотеки села Потіївки. Ці документальні свідчення стали цінним матеріалом і для  науково-документального видання  «Остарбайтери Білоцерківщини».

Автор подякував бібліотечним працівникам-учасникам проєкту  із сіл: Городище, Дрозди, Пилипча, Чупира, Мала Вільшанка, Томилівка, Сорокотяги, Поправка, Вільна Тарасівка, Потіївка, Шкарівка, Глушки, Сидори, Черкас, Коженики,  Озерна, Скребиші, смт. Терезине. Особлива подяка Олені Бойковій та Ніні Ільченко (смт. Терезине) та Катерині Степановій (с. Шкарівка), які  організували зустріч з із Яніною Гребенюк та Ганною Штондою. Їх свідчення увійшли до документального фільму «Білоцерківські остарбайтери» каналу «Крокус», який учасники відеоконференції з цікавістю переглянули.

Важливо, щоб книга стала у нагоді численній когорті істориків, краєзнавців, учнів та студентів, а ще рідним остарбайтерів Білоцерківщини, адже вона  вийшла у світ накладом лише у 200 примірників і потребує участі  меценатів та спонсорів.

 

 

Час сповіді

    8 жовтня – день народження братів-близнюків, членів НСПУ Василя і Володимира Шарових. Цього року їм виповнилося би по 65. На жаль, обох талановитих поетів уже немає серед нас. Однак живуть і, сподіваємося, ще довго житимуть їхні вірші, сповнені глибини, мудрості, любові до людей, часом болісних роздумів про долю рідної землі. 

   Лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка Василь Герасим’юк у передмові до книги Василя Шарова «Время исповеди» («Час сповіді») підкреслив: «Народжений у княжому місті Біла Церква, він пише російською мовою, але є українським поетом – за культурними орієнтирами, за внутрішнім ритмом поетичного слова».  

    Чимало поезій митців перекладено українською мовою. 

    Вірші Василя і Володимира Шарова хочеться читати й перечитувати, вони заслуговують на те, щоби з ними познайомилося якомога більше читачів.

    Як зазначив лауреат літературної премії ім. І.С. Нечуя-Левицького Петро Розвозчик: «Василь і Володимир Шарови – це ті поети, до творчості яких ми ще будемо приходити».

Книга і бібліотека єднає друзів

30 вересня у Білоцерківській центральній районній бібліотеці відбулося святкове засідання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. На жаль, у зв’язку з пандемією Ковід 19, на зібрання були запрошені тільки  працівники бібліотек, які по результатах роботи, були відзначені грамотами.

 З професійним святом бібліотечних працівників району привітали голова Білоцерківської районної державної адміністрації Людмила Мерзлюк, заступник голови  адміністрації  Володимир Толочко та завідувач сектору культури, молоді та спорту Білоцерківської районної державної адміністрації Роман  Бичек.

Людмила Володимирівна щиро подякувала всім присутнім на засіданні бібліотекарям за самовіддану працю та наголосила на історичній ролі бібліотеки в житті суспільства.

- Сьогодні бі
бліотеки – це інформаційні, культурні, освітні центри, які роблять вагомий внесок у розвиток українського державотворення, сприяють розбудові громадянського суспільства, - зазначила голова адміністрації та вручила почесні грамоти Білоцерківської районної державної адміністрації кращим бібліотечним працівникам району: Людмилі Глущенко, завідувачці бібліотеки-філії №15 с. Яблунівка; Лесі Кузьменко, завідувачці відділу комплектування та обробки літератури Центральної районної бібліотеки; Раїсі Лисак, бібліотекарю бібліотеки-філії №11с. Вільна Тарасівка; Ганні Моцні, провідному бібліографу відділу методичної і бібліографічної роботи Центральної районної бібліотеки; Світлані Соколенко, завідувачці бібліотеки-філії № 14 с. Потіївка; Катерині Степановій,  завідувачці бібліотеки-філії №25 с. Шкарівка; Людмилі Савич, завідувачці відділом методичної і бібліографічної роботи Центральної районної бібліотеки.

Завідувач сектору культури, молоді та спорту Білоцерківської районної державної адміністрації Роман  Бичек  привітав колектив бібліотечних працівників із професійним  святом та вручив бібліотекарю бібліотеки-філії №39 с. Черкас Наталії Шемет почесну  грамоту від управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації.

Кращі бібліотечні працівники районної бібліотечної системи: Любов Андрущенко, бібліотекар бібліотеки-філії № 24 с. Острійки; Олена Бойкова, завідувачка бібліотеки-філії № 41смт Терезине; Алла Носовська, бібліотекар відділу обслуговування Центральної районної бібліотеки; Тетяна Андрієвська, бібліотекар відділу обслуговування Центральної районної бібліотеки; Ольга Іщук, бібліотекар бібліотеки-філії № 53 с.Томилівка;  Ніна Однорог, бібліотекар відділу комплектування та обробки літератури Центральної районної бібліотеки

були нагороджені відзнаками сектору культури, молоді та спорту культури  Білоцерківської районної державної адміністрації.

Голова профспілки працівників культури Валентина Галінська привітала колег зі святом та побажала бібліотечним працівникам  творчого горіння, задоволення від професії, співпраці із  працівниками клубних закладів.

З найкращими побажаннями до всіх виступаючих приєдналися ветерани бібліотечної справи району: завідувачка бібліотеки села Яблунівка Глущенко Л.П. та завідувачка бібліотеки села Потіївка Соколенко С.М/

Директор Білоцерківської районної централізованої бібліотечної системи Людмила Зінченко подякувала керівникам району за вітання та наголосила, що найкращим стимулом для самовідданої праці є  увага і належна оцінка роботи бібліотекарів.

 

 

Улюблені пісні: дізнайтеся більше

                                       (експрес-повідомлення)

    Відвідувачі «золотого» віку нерідко звертаються до бібліотечних працівників із проханням допомогти в пошуку слів улюбленої пісні. При цьому навіть ті, хто активно користуються інтернет-ресурсами (Українські пісні, НАШЕ, Pisni.ua тощо), час від часу віддають перевагу друкованим джерелам.

                            

  Серед них – і популярна газета «Порадниця». У рубриці «Заспіваймо пісню» читачі знайдуть не лише тексти, а й відомості з історії створення відомих народних і авторських пісень: «Цвіте терен», «Минає день, минає ніч», «Родина», «Душі криниця», «Україна» та ін.

   Ознайомитися з періодичним виданням ви можете у Білоцерківській центральній районній бібліотеці.