Нові герої - він один із них

27 липня Вільнотарасівська громада зібралася біля місцевого Будинку культури на мітинг-реквієм з нагоди перших роковин загибелі земляка - старшого прапорщика, командира підрозділу 72-ї окремої механізованої бригади Чорних Запорожців, Івана Войтенка. На мітинг завітали односельці та родичі “Дяді Вані”.
Із світлими спогадами про Івана до  земляків звернулася сільський голова Костина Ольга Василівна. Вона сказала, що тяжкий біль огортає серце і душу, напевно тому, що знала Івана, навчала його, неодноразово спілкувалася саме в ті роки, коли він виконував патріотичний обов’язок. Скільки гарних та світлих слів чули присутні  про свого земляка.

Також цього дня бібліотекаркою Лисак Раїсою Юріївною було презентовано дайджест “Нові часи - нові герої”, присв`ячений загиблим воїнам Білоцерківського району, який вийшов у Білоцерківській центральній районній бібліотеці в 2018 році. До пам`ятної книги також увійшли відомості про Войтенка Івана В`ячеславовича. По закінченню мітингу присутні вшанували  односельця хвилиною мовчання і поклали квіти до меморіальної дошки на знак пошани і поваги, вдячності і визнання чудової людини — воїна . 

Вишитий рушник – оберіг на все життя

16 липня у Вільнотарасівській бібліотеці-філії відбулась народознавча година: “Вишитий рушник – оберіг на все життя”. На заході були присутні корстувачі старшої вікової категорії та юнацтво. Біля історико-народознавчої експозиції, яка з любов`ю облаштована у бібліотеці, відбулося  пізнавальне спілкування. Зібрані тут атрибути народного побуту предків викликають хвилю теплих, неперевершених емоцій. Чимало тут і  рушників, які подарували місцеві майстрині. Бібліотекар розповіла, що рушники здавна були поширені на Україні, як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла.

Чільне місце у хаті, взагалі у побуті українців, відводилось рушнику. Для нашого народу рушник - не просто побутова річ, а традиційний вид народного мистецтва. Рушниками прикрашали стіни, столи; ними перев`язували старостів на весіллі, на рушниках подавали хліб-сіль, зустрічали гостей, рушник дарували на хрестини, в`язали ними кумів. Рушником накривали їжу на столі, великодні кошики, коли несли у церкву святити крашанки та паски.

Як будували нову хату, то сволок підіймали на рушниках, які потім дарували майстрам -будівельникам, а коли стіни хати були зведені, в кутку вішали образ в рушнику.

У кожній місцевості використовували свою техніку вишивання рушників, свій орнамент. У рушниках Київщини, Чернігівщини, Полтавщини переважав рослинний, вертикально розташований візерунок, використовувався тамбурний шов, гладь.

Подільські рушники мали геометричний малюнок, який стилізував жіночі фігурки, зображення тварин.

  Учасники заходу подякували Раїсі Юріївні Лисак  за цікаву пізнавальну інформацію про глибинність народних традицій українців.

 

Бібліотеки Китаю: які вони?

     

    З нагоди відзначення Року Китаю в Україні, у Білоцерківській центральній районній бібліотеці була проведена інтернет-екскурсія для дітей та підлітків «Бібліотеки Китаю: які вони?». Юні користувачі ознайомилися з третьою за площею бібліотекою світу – Національною бібліотекою Китаю, вражаючою публічною книгозбірнею з унікальним дизайном, яка одержала назву Око Бінхая, сучасною бібліотекою у місті Гуанчжоу.

Маленькими струмочками наповнюються ріки

 Пошук і розвиток літературно обдарованих дітей є основним завданням, роботи клубу «Поетичні озерця», що працює вже дванадцятий рік на базі Білоцерківської центральної районної бібліотеки.  За час роботи у творчому доробку -  чотирнадцять авторських збірок та чотири альманахи. Шість вихованців клубу стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України». Серед почесних відзнак - міжнародна літературна Україно-німецька премія імені Олеся Гончара, яку отримала Вікторія Тіщенко. Чотири вихованці клубу отримали Білоцерківську молодіжну літературно-мистецьку  премію імені М.С. Вінграновського та інші почесні відзнаки у Всеукраїнських та регіональних конкурсах.  Твори поетів–початківців друкувались у періодичних виданнях, як місцевих, так і всеукраїнських. Загалом за роки роботи нашого клубу до співпраці долучено до сімдесяти талановитих дітей району, які навчились цінувати справжню літературу.

Щороку,  з метою популяризації роботи клубу, здійснюємо виїзди у бібліотеки та школи району. Наприкінці навчального року відвідали школу в селі Дрозди, де  познайомились із чудовим колективом вчителів та з учнями. У цьому навчальному закладі, який очолює Лідія Григорівна Бодрик,  особливу увагу приділяють талановитим дітям.   Працюють тут люди, залюблені у професію вчителя.  А вихованці реалізують свій творчий потенціал у театральному гуртку, яким керує вчителька зарубіжної літератури Оксана Миколаївна Кизим. Першими поетичними замальовками діляться школярі з вчителькою української мови та літератури Світланою Петрівною Криворот та класним керівником  Вітою Анатоліївною Криворот . На зустрічі з керівником поетичного клубу – членом НСП України Володимиром Івановичем  Дідківським, присутні отримали повчальну інформацію з основ віршування,  зачитали власні твори, почули оцінку  і  настанови професіонала. Дві сестрички Вікторія та Ангеліна Висіцькі мають певні напрацювання, дівчатка   виявили бажання  вдосконалювати майстерність у літературному клубі «Поетичні озерця». Вони люблять читати, часто відвідують  сільську  бібліотеку, яку очолює Оксана Іванівна Бондар.

        По-особливому  була  підготовлена зустріч у бібліотеці села Озерна, на яку бібліотекар Валентина Володимирівна Шутенко запросила Тетяну Михайлівну Янюк – вчительку зарубіжної літератури і  школярів, що цікавляться літературною творчістю та працівників культури. Діти зацікавились творчим доробком своїх ровесників, переглянули видання членів клубу. Володимир Іванович  зачитав твори своїх вихованців, закликав молоде покоління бути уважнішими до навколишнього світу, помічати особливе та творити  поетичні образи.

 Пропонуємо до вашої уваги поезії дітей, які планують працювати у клубі:

Висіцька Ангеліна , 8 клас, с. Дрозди

ЛІТО

Доспіло літо в ягоді багряній.

Сплітаються в колосся дні прожиті.

І забуває день, як звечоріє,

про клопоти в погідній тиші.

Пливуть пташки у небесах блакитних,

а їхні крильця ген лоскочуть хмари…

Удалині кує зозуля чари,

природи чари вічної краси.

Ховає річка спеку в срібні хвилі

і прохолоду розлива над світом…

На луках запашних колише вітер

блакитні трави юного ще літа.

Дзвенить вечірній гай од цвіркунів,

і ллється над землею дивоспів…

ДЕНЬ

Тьмяніє день,  прощається привітно…

У небі синя смужка, ніжно-світла.

У лузі на травинці

світ засинає

у краплинці…

Сіріє день… Посухою упавши в жито,

колосся никне…

Втікає прохолода від потічка…

І ясен світлий, наче свічка,

Удвох з вербицею у парі…

Сіріє гай, згасають квіти…

Поміж дерев

 мелодія сопілки лісової

деревам награє́ дрімо́ту… 

ДИВО-ПТАХА

Знає мама, знає татко:

як заснуло немовлятко,

диво-птаха прилітає,

щедро крила розгортає

і дитятко садить миле

на свої пухнасті крила…

Та й летять на зорі я́сні,

де ночують сни прекрасні!..

Побувають скрізь: де гори,

де шумить блакитне море,

де багато слоненят,

мавпенят, жирафенят…

Веселяться до світанку!..

Птаха всяку забаганку

вдовольни́ть

у першу ж мить!..

Налітаються… й Малого

Диво-птаха із дороги,

подолавши сон і втому,

принесе  притьмом додому,

покладе маля́ в ліжни́цю…

Не шукай до ночі птицю!

ВИСІЦЬКА ВІКТОРІЯ , 6 клас, с. Дрозди

                                                ВЕСНА

Ось і настала омріяна весна.

Прокинулись берізки, вербиці, кущі калини над річкою...

Шпаки заспівали пісеньку – веселу, гомінку. А згодом і хрущі загули на гілках кленів. Бджілки, покинувши домівки, полетіли далеко в пошуках молодих квітів.

Розцвів бузок, і його пахучі грона зірочок  привітно посміхнулися людям.

– Уже й літечко на порозі! – радіє земля…

                                   МАЛЕНЬКА МЕЛІСА

Якось у звичайнісінькому тобі селі над річкою в селянській родині народилася дівчинка. І була вона не проста, а справжня красуня. Юна й тендітна, ніжна й тиха, мов травиця в саду. І назвали її Мелісою.

 Минали дні, місяці, роки. Меліса стала ще вродливішою. Коли їй виповнилося сім років, дівчинка намалювала на полотні себе, татка й маму. Малюнок був дуже вдалий.

Згодом донечка намалювала ще три картини, що були дуже гарними, і мама вирішила їх продати, щоб хоч трішки заробити.

Мелісі подобалося, що мама нею пишається, і вона малювала все більше і більше. Картини люди розкуповували дуже швидко.

Та одного разу зла чаклунка,  почувши, що дівчинка гарно малює, послала на ринок слуг, щоб ті розгледіли картини й кілька полотен принесли до її покоїв.

Пані була подивована талантом дівчинки й подумала: «А що як узяти її художницею в палац.  Тоді вона малюватиме тільки для мене! Ха-ха-ха! День і ніч малюватиме!»

Чаклунка наказала слугам піймати дівчинку.

Мелісу доправили до палацу. Посадили у високу вежу з охороною і змусили малювати.

Юна художниця  намалювала портрет злої хазяйки, але такий бридкий,   поганий, що та розлютилася й перетворила її на травицю.

 

Гайківська бібліотека-клуб – творчий центр громади

Є на карті України невеличкі села, які не загубилися у вирі буття, завдяки непересічним людям. І громади сіл гуртується навколо них. Так от у селі Гайок, що на Білоцерківщині, громада гуртується навколо бібліотеки-клубу. Очолює цю установу культури Людмила Миколаївна Волкова. І хоч не має фахової освіти, щиро переймається популяризацією читання, народним мистецтвом. Затишна бібліотека, у якій можна знайти собі книгу за уподобаннями і дорослим, і дітям. При бібліотеці Людмила Миколаївна створила музейну кімнату. Розпочала формувати експозицію з маминих вишитих рушників: «Дуже хотіла, щоб їх бачили люди». А потім гайківці потяглися сюди зі своїми артифактами.

 Дивляться на відвідувачів земляки зі світлин  минулої епохи  і ніби запитують: «Ну як тут у вас? Живете при комунізмі?!...»  А зверху образ, що висів у чиїсь хаті, мудро споглядає  на суєтність буття. Чого тут тільки немає. Біля розмальованої печі стоять, такі колись необхідні для українських господинь, лопата і  рогачі. Є тут і прядка, і гребінь, і  веретено.  Над ліжком з пишними вишитими подушками  - коврик ручної роботи. А поряд буфет із глиняним посудом.  На столі  - глиняні горщики. Біля столу – маслобійка. Та хіба все перелічиш!

  Цю неповторну атмосферу маленького села, яке повноцінно живе завдяки ентузіазму та творчому горінню декількох людей: Людмили Миколаївни Волкової та Тетяни Тезіславівни Строкач, бібліотечні працівники відчули, завітавши до бібліотеки-клубу на творчу лабораторію «Народознавство в бібліотеці як засіб пізнання українських звичаїв  та традицій».

  Після екскурсії бібліотекою та міні-музеєм, завітали до прохолодної затишної зали сільського клубу.

  Звертаючись до бібліотечних працівників, директор Білоцерківської централізованої бібліотечної системи Л.В.Зінченко наголосила, що українці здавна живуть за народним календарем, коли традиційні народні свята змінюють один одного. Ми комфортно почуваємося в парадигмі своїх звичаїв і традицій, особливо це притаманно сільському жителю. Тому багато міських жителів полишають всі свої справи і спішать до рідних на Різдво, Великдень Зелені свята і т. д., щоб відчути цю споконвічну безперервність життя, спорідненість із предками.

А бібліотека-клуб села Гайок відмінно справляється з цією  місією – центру культури, народних традицій, духовності.

Про бібліотеки як  осередки українознавства та народознавства, йшлося у консультації, яку підготувала завідувачка відділу методичної і бібліографічної роботи центральної районної бібліотеки Л.А.Савич та в методичних рекомендаціях «Одвічно живе джерело мудрості», які надала колегам провідний методист по роботі з дітьми Ю.В.Харченко.

У своєму виступі «Бібліотека-клуб – творчий центр громади» Л.М.Волкова поділилася з колегами багаторічним досвідом роботи.

«Я  - «універсальний солдат», - розповіла  Людмила Миколаївна, - «Тому що крім основних обов`язків, доводиться бути психологом, соціальним працівником, двірником, садівником і т.п. Звичайно, Ольга Василівна Костина, Вільнотарасівський сільський голова, підставляє нам своє плече,  старається надати моральну та фінансову допомогу, за що ми їй щиро вдячні».

 Андрій Гринич, представник юного покоління гайківців, прочитав «Вірш про Україну.»  

Бібліотечні працівники отримали велике задоволення від спілкування з Тетяною Строкач, літератором, педагогом, чудовим організатором свят, які проходять у селі. Авторка презентувала учасникам навчання свою нову книгу «Веселковий дивосвіт», яка містить багаторічний доробок з організації дитячого дозвілля і стане в нагоді бібліотекарям. А ще вона співорганізатор аматорського колективу «Берегиня».

 У цьому році знаменною подією села стало п`ятиріччя вокального аматорського колективу, до складу якого  входять 11 жінок. Ці гайківські «берегині» не тільки несуть українську пісню людям, а й приймають активну участь у громадському житті села. Займаються його благоустроєм, активно співпрацюють з білоцерківською волонтерською групою по допомозі воїнам ЗСУ, яку представляє К. Климчук.

Про надбання, співпрацю  та взаємодопомогу працівників культури Вільнотарасівської та Гайківської громади розповіла бібліотекар села Вільна Тарасівка Р.Ю.Лисак.

 В учасників зібрання залишилися чудові враженням від навчання та  гостинності, яку створили організатори заходу.

   

Крокуємо стежкою здоров’я

   3 липня у Білоцерківській центральній районній бібліотеці була проведена година валеології «Крокуємо стежкою здоров’я» для користувачів молодшого та середнього шкільного віку.  Бібліотекар Т.В. Андрієвська обговорила з дітьми важливі аспекти збереження здоров’я: дотримання режиму дня та принципів повноцінного харчування,  знання правил техніки безпеки під час літніх канікул, значення спорту в житті людини. Упродовж заходу лунали прислів’я та приказки, вислови відомих людей про здоров’я. 

                        

   Учасники з великим зацікавленням переглянули дитячі видання, присвячені медицині та спорту.

Молодий талант року

  Відділом  молоді і спорту Білоцерківської районної державної адміністрації до Дня молоді відзначаються кращі молоді люди, які проявили себе у різних галузях. Цього року почесну відзнаку «Молодий талант року» отримала вихованка літературного клубу «Поетичні озерця»  Юлія Проценко, якй працює на базі Білоцерківської центральної районної бібліотеки. Дівчина пише поетичні твори, пісні, які сама виконує. Вона - учасниця  та переможниця багатьох пісенних  та літературних конкурсів, лауреат Білоцерківської районної бібліотечної літературної премії «Талант року - 2017», переможець літературного конкурсу Білоцерківської районної державної адміністрації з нагоди Дня збройних сил України (2017), співавтор альманаху «Молоді імена Київщини». Готовиться до друку авторська книга Юлії Проценко «Тиша», яку авторка власноруч ілюструє. Вітаємо Юлію, бажаємо подальших творчих злетів та здійснення мрій і задумів!