На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості військових, які віддали своє життя під час бою в Ілловайську у Вільнотарасівській бібліотеці-філії №11 відбулася година пам’яті «Герої не вмирають».
Згадати та вшанувати пам’ять всіх загиблих, а також і земляка Івана Войтенка або «Дядю Ваню», як його називали бойові побратими, зібрались читачі різної вікової категорії.
Іван загинув на Світлодарському напрямку, коли виконував небезпечне завдання з ведення інженерної розвідки підступів до українських позицій. Перебуваючи на посаді командира підрозділу, він не скористався своєю владою, а особисто виконував небезпечне завдання на лінії зіткнення. Завершивши огляд та знявши декілька російських «сюрпризів», залишився в небезпечному районі й прикривав вихід групи, яка доставляла докази російської агресії.
Спогадами про Івана, який був її сусідом та другом дитинства, поділилася Раїса Юріївна Лисак. Іван народився і виріс у селі Вільна Тарасівка, закінчив місцеву восьмирічну школу.
У 1992 році був призваний на строкову службу до Збройних сил, де прийняв присягу на вірність Україні. Звільнившись, вже у березні 1994 року, призвався на надстрокову службу, обійнявши посаду командира відділення взводу зв’язку інженерно-саперного батальйону механізованої дивізії армійського корпусу у м. Біла Церква.
Вирішив і в подальшому стояти на захисті держави й українського народу. Тож для підвищення рівня знань і навичок поїхав на навчання до Кам’янець-Подільського, де став курсантом роти прапорщиків. Після закінчення навчання повернувся до інженерно-саперного батальйону механізованої дивізії старшиною роти.
Усе своє подальше життя він пов’язав із 72-ою ОМБР ім. Чорних Запорожців.
Івана Войтенка, або як називали його бойові побратими «Дядя Ваня», знали як доброго, спокійного та відважного чоловіка, який ніколи не був байдужим до людського горя. Зі своїми побратимами пройшов найгарячіші точки: Ілловайськ, Авдіївку, Волноваху і т.д.
За відвагу і відданість був відзначений низкою нагород.
Також із словом до всіх присутніх звернулася сільський голова Ольга Василівна Костина.
«31 липня 2018 року, відбулося прощання з нашим земляком, уродженцем села Вільна Тарасівка Іваном Войтенком, який загинув 27 липня при підриві на фугасі, виконуючи завдання на лінії зіткнення...Тяжкий біль огортає серце і душу, напевно тому, що знала Івана, навчала його, неодноразово спілкувалася саме в ці роки, коли він виконував патріотичний обов’язок. Скільки гарних слів ми почули в його адресу, сказаних керівництвом 72-ої ОМБР, друзями-побратимами. Я горджуся своїм земляком».
Герой похований на «Алеї Слави», що на кладовищі «Сухий Яр».
Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих Героїв.
Згадати та вшанувати пам’ять всіх загиблих, а також і земляка Івана Войтенка або «Дядю Ваню», як його називали бойові побратими, зібрались читачі різної вікової категорії.
Іван загинув на Світлодарському напрямку, коли виконував небезпечне завдання з ведення інженерної розвідки підступів до українських позицій. Перебуваючи на посаді командира підрозділу, він не скористався своєю владою, а особисто виконував небезпечне завдання на лінії зіткнення. Завершивши огляд та знявши декілька російських «сюрпризів», залишився в небезпечному районі й прикривав вихід групи, яка доставляла докази російської агресії.
Спогадами про Івана, який був її сусідом та другом дитинства, поділилася Раїса Юріївна Лисак. Іван народився і виріс у селі Вільна Тарасівка, закінчив місцеву восьмирічну школу.
У 1992 році був призваний на строкову службу до Збройних сил, де прийняв присягу на вірність Україні. Звільнившись, вже у березні 1994 року, призвався на надстрокову службу, обійнявши посаду командира відділення взводу зв’язку інженерно-саперного батальйону механізованої дивізії армійського корпусу у м. Біла Церква.
Вирішив і в подальшому стояти на захисті держави й українського народу. Тож для підвищення рівня знань і навичок поїхав на навчання до Кам’янець-Подільського, де став курсантом роти прапорщиків. Після закінчення навчання повернувся до інженерно-саперного батальйону механізованої дивізії старшиною роти.
Усе своє подальше життя він пов’язав із 72-ою ОМБР ім. Чорних Запорожців.
Івана Войтенка, або як називали його бойові побратими «Дядя Ваня», знали як доброго, спокійного та відважного чоловіка, який ніколи не був байдужим до людського горя. Зі своїми побратимами пройшов найгарячіші точки: Ілловайськ, Авдіївку, Волноваху і т.д.
За відвагу і відданість був відзначений низкою нагород.
Також із словом до всіх присутніх звернулася сільський голова Ольга Василівна Костина.
«31 липня 2018 року, відбулося прощання з нашим земляком, уродженцем села Вільна Тарасівка Іваном Войтенком, який загинув 27 липня при підриві на фугасі, виконуючи завдання на лінії зіткнення...Тяжкий біль огортає серце і душу, напевно тому, що знала Івана, навчала його, неодноразово спілкувалася саме в ці роки, коли він виконував патріотичний обов’язок. Скільки гарних слів ми почули в його адресу, сказаних керівництвом 72-ої ОМБР, друзями-побратимами. Я горджуся своїм земляком».
Герой похований на «Алеї Слави», що на кладовищі «Сухий Яр».
Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих Героїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар