КЕТІ
Був чудовий осінній день.Золотим дощиком падало листя. Я
поверталась зі школи і раптом побачила маленьке худеньке кошеня,яке жалібно
нявчало,наче промовляло: "Забери мене!". У саду порпалась бабуся. Я запитала: "Де
взялось кошеня?". Бабуся відповіла, що хтось підкинув, а у нас є свої коти - Масік
та Тіма. Ледве вмовила я бабусю залишити кицю, з умовою, що її приймуть «брати по
крові». Ми назвали кошеня Кеті. За зиму киця підросла, показала себе, як гарна
мисливиця. Вона часто зустрічає та
проводжає мене.
Боженко Таміла (с.Сухоліси)
Немає коментарів:
Дописати коментар