Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Здається, воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба, допомагаючи бодай ненадовго звільнитися від пут буденності й поринути в дивовижний світ Гармонії та Краси.
17 березня до Білоцерківської центральної районної бібліотеки завітали члени клубу «Промінь надії» Академії пенсіонерів на літературну годину «Із книги проростають квіти, щоб радість людям дарувати», приурочену до Всесвітнього дня поезії.
Розпочалася зустріч із ліричного виступу ведучої, бібліотекаря А.А. Носовської, про весну – найніжнішу, найпоетичнішу пору року, чию первозданну красу оспівують митці всього світу. У виконанні учасників заходу пролунали поезії українських і зарубіжних авторів, які, відповідно до культурних традицій свого народу, зверталися до мотиву весни як багатозначного символу – здоров'я, надії, оновлення, щастя.
Так, весна – завжди різна і завжди прекрасна. І хоча зазвичай весну ототожнюють з юністю, присутні не змогли погодитися, що весна життя минає. Весен може бути багато. Важливо лише розгледіти прихід нової весни! І так хочеться вірити в те, що негаразди та неприємності залишаться десь у минулому, а весна разом із пахощами квітів принесе пахощі надій.
Немає коментарів:
Дописати коментар